Центр надання адміністративних послуг

Будь-які обмеження прав людини або надання переваг за ознакою статі розглядаються як дискримінація та тягнуть за собою юридичну відповідальність, визначену законодавством.

 Законодавче розуміння дискримінації за ознакою статі

Українське законодавство встановлює чітке визначення дискримінації та її форм. Під дискримінацією за ознакою статі розуміється ситуація, коли особа або група осіб через свою стать зазнає обмеження у реалізації прав і свобод чи у користуванні ними, за винятком випадків, коли такі обмеження мають законну, об’єктивно виправдану мету та є необхідними для її досягнення.

Розрізняють дві основні форми дискримінації:

 Пряма дискримінація — відкрите менш сприятливе ставлення до особи порівняно з іншими через її стать. Наприклад, відмова жінці у працевлаштуванні з мотивів, що робота «призначена для чоловіків».

 Непряма дискримінація — ситуація, коли формально однакові вимоги або правила фактично створюють нерівні умови для осіб різної статі. Це можуть бути, наприклад, критерії, які унеможливлюють кар’єрний розвиток представників певної статі.

До проявів дискримінації також належать:

• утиск — небажана поведінка, що принижує гідність людини або створює ворожу атмосферу;

• сексуальні домагання (харасмент);

• мова ворожнечі та сексизм, коли особам нав’язуються стереотипні соціальні ролі лише через їх стать.

Такі дії порушують не лише правові норми, а й базові принципи поваги до людської гідності.

 Що не вважається дискримінацією

Законодавство передбачає ситуації, коли різниця у ставленні є правомірною та не розглядається як дискримінація. Йдеться про випадки, коли заходи спрямовані на захист людини або забезпечення фактичної рівності можливостей.

Зокрема, не вважаються дискримінаційними:

• спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів і грудного вигодовування;

• заходи охорони праці, пов’язані із збереженням репродуктивного здоров’я;

• соціальні гарантії та пільги, встановлені законом для окремих категорій громадян;

• державні програми підтримки вразливих груп населення;

• позитивні дії, спрямовані на усунення фактичної нерівності та створення рівних можливостей.

Такі заходи мають законну мету — забезпечення реальної, а не лише формальної рівності.

 Юридична відповідальність за дискримінацію

Порушення принципу рівності прав жінок і чоловіків може спричинити різні види юридичної відповідальності:

- цивільну — відшкодування матеріальної та моральної шкоди;

- адміністративну — штрафи, громадські або виправні роботи, адміністративний арешт;

- кримінальну — у випадках, коли дискримінація супроводжується насильством, погрозами або спричинила тяжкі наслідки.

Адміністративні штрафи можуть становити від 1700 до 3400 гривень, а при повторному порушенні — до 5100 гривень. Також можливе призначення громадських робіт тривалістю від 20 до 40 годин або виправних робіт строком до одного місяця із відрахуванням частини заробітку.

Особа, яка постраждала від дискримінації, має право вимагати компенсацію моральної шкоди незалежно від того, чи були матеріальні збитки та яким є їх розмір.

Куди звертатися у разі дискримінації

Якщо людина зазнала дискримінації за ознакою статі, вона має право звернутися:

• до керівника підприємства або установи (у разі порушення на роботі);

• до органів місцевого самоврядування;

• до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

• до суду;

• до правоохоронних органів.

 Контактні можливості допомоги:

Національна поліція України — телефон 102;

державна гаряча лінія з питань протидії насильству — 1547;

національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству та гендерній дискримінації — 0800 500 335 або 116 123;

гаряча лінія Омбудсмана — 0800-50-17-20;

Державна служба України з питань праці — 066 868 52 20.

Звернення можна подати письмово, електронною поштою або під час особистого прийому.

 Значення принципу рівності

Конституційний принцип рівності прав жінок і чоловіків є не декларацією, а реальною правовою гарантією. Він забезпечує можливість кожній людині реалізовувати свої здібності без упереджень, стереотипів і дискримінаційних бар’єрів.

Рівні можливості для жінок і чоловіків — це важливий показник розвитку держави, її правової культури та відповідності європейським стандартам прав людини. Забезпечення гендерної рівності формує справедливе суспільство, у якому повага до гідності людини є безумовною цінністю.